Movavi Video Converter 3D (огляд)
Дана програма - не перша, здатна похвалитися вмінням перетворити звичайну плоску картинку в об'ємну. Скоро буде здаватися дивним, якщо якийсь аматорський відеоредактор не вміє перетворювати 2D в 3D. Але все ж знову повертаємося до цієї теми, і не в останню чергу тому, що розглянута програма, на відміну від інших, працює швидко.
Так, знову і знову всюдисуща CUDA. Конвертор Movavi давно привчився використовувати можливості архітектури CUDA; в поєднанні з нескладним і грамотно побудованим інтерфейсом ця програма є одним з ідеальних варіантів для домашнього кодування.
При першому ж запуску Movavi Video Converter 3D виявляє наявну в розпорядженні відеокарту, і, якщо вона відповідає заданим , радісно повідомляє нам про це. А заодно і нагадує про необхідність регулярного оновлення драйверів до відеоадаптера.
У небагатих настройках програми особливу увагу привертає рядок «Прискорення з плагіном Movavi Turbo». Що це? Виявляється, за допомогою даного плагіна здійснюється підтримка Intel Media, що, за заявами виробника, призводить до збільшення продуктивності до 400% при кодуванні в H.264 і MPEG2.
Таким чином, завдяки даний конвертер перетворюється в універсальний інструмент, що вміє задіяти у своїй роботі не тільки окрему відеокарту NVIDIA, але й інтегроване в центральний процесор Intel Core графічне ядро, інакше - технологію Intel HD Graphics.
Інтерфейс Movavi Video Converter буде зрозумілий з першого погляду будь-кому, хто навіть не мав справи з подібними програмами, призначеними для кодування відео. У лівій верхній частині - скарбничка програми, куди методом перетягування можна помістити відео, яке потребує перекодування. Праворуч - вікно перегляду результату. Це вікно призначене виключно для попереднього перегляду, як і в програмах відеомонтажу. Не слід судити по зображенню в таких вікнах про кінцеву якість відео, отриману в результаті обробки.
Під вікном перегляду є тайм-лінія, де користувач може «підрізати» кліп, що кодується. Це робиться шляхом пересування повзунків, що обмежують тривалість кліпу. Крім тайм-лінії, на панелі розташовані кілька кнопок, за допомогою яких можна розгорнути відео на повний екран, зробити стоп-кадр (bmp, jpg, gif, png), відключити звук, а також налаштувати яскравість/контраст та інші параметри кодованого відео:
Втім, захоплюватися цим не рекомендується. Тим більше що включення подібних фільтрів значно «гальмує» процес кодування, адже їх обробкою буде зайнятий центральний процесор, а не графічний.
У нижній частині програмного вікна знаходяться вкладки з вибором формату кодування, де деякі формати відзначені піктограмою NVIDIA CUDA. Наявність такої піктограми навпроти передустановки означає, що кодування буде проводитися силами графічного процесора - читай, в кілька разів швидше.
Тут же, у нижній панелі, розташований модуль вибору місця збереження, де можна прапорцями відзначити кілька потрібних користувачеві пунктів. Праворуч від нього - найбільш цікавить нас панель з інструментами настройки стереоефекту.
Але є тут, мабуть, один недолік. Справа у відсутності кнопки або пункту меню, за допомогою якого можна було б скинути до початкових значень налаштування 3D-ефекту. Якщо користувач через незнання чи випадково зрушив убік ці три повзунка, то згодом він навряд чи згадає початкове положення регуляторів.
А воно таке:
Всі ці параметри обов'язково розберемо детальніше трохи нижче, але спочатку варто дізнатися, в які з 3D-форматів вміє кодувати розглянута програма. Ці формати вибираються випадаючого меню панелі Настройка 3D-ефекту, їх лише два: стереопара і анагліф.
При кодуванні в стереопару програма відповідно до заданих установок обчислює ракурси для лівого і правого ока, після чого створює для них відповідно лівий і правий кадри. Розміщує обидві половинки поруч один з одним, збільшуючи загальну ширину кадру удвічі. Величезний плюс даного способу збереження стереокартинки полягає в тому, що вихідна роздфльна здатність по горизонталі не зменшується. Мінус - обсяг файлу в мегабайтах збільшується теж удвічі (арифметика для дошкільника).
Тепер слід розібратися з кількома анагліфнимі форматами - навіщо вони тут? Перші два відрізняються лише якістю: у більш швидкісного варіанту воно гірше, його використовувати у тестуванні не станемо. А ось наступна парочка, що називається Темний і Сірий анагліф, призначені для інших цілей. Так, темний анагліф робить картинку темніше - про це нескладно здогадатися з назви формату.
А за допомогою сірого анагліфне зображення хоч і стає чорно-білим (сірих відтінків), зате яскравість кадру вирівнюється.
Такими способами іноді вдається знизити вплив недоліків, заздалегідь властивих анагліфному поданню стереокартинки. А недоліків багато: це і втрата деяких кольорів або, навпаки, завищена їх яскравість; помітна різниця яскравості лівого і правого кадрів. Але один, головний, недолік побороти найчастіше не є можливим. Це знайоме всім подвоєння об'єктів, що виникає під час перегляду через анагліфні окуляри. Воно відбувається внаслідок взаємопроникнення кадрів лівого і правого ракурсу.
Незважаючи на наявність таких природніх вад анагліфу, у даній статті будемо застосовувати ілюстрації, створені саме таким методом. Стоп-кадри знадобляться для того, щоб визначитися, чи слід чіпати згадані вище повзунки, розташовані в панелі Настройка 3D-ефекту. Вам залишається лише озброїтися доступними анагліфними червоно-синьо-зеленими окулярами і на власні очі переконатися в необхідності або, навпаки, непотрібності таких дій. Нижче наведено стоп-кадри з відео, отриманого при зазначених налаштуваннях.
|
|
|
|
|
|
Глибина 3D = 0
Глибина 3D = −200
Глибина 3D = 200
Глибина 3D = 0Як бачимо, задані за замовчуванням краще і зовсім не чіпати. Хіба що іноді можна відвести в нуль параметр Перспектива, якщо раптом знадобиться щось перекодувати без переводу матеріалу в 3D.
Отже, з глибиною, зсувом і перспективою розібралися - пора переключити увагу на швидкість кодування. Любителі діаграм можуть читати спокійно, графіки будуть обов'язково. Для того, щоб побудувати улюблені багатьма читачами графіки, проведемо кілька експериментів. Але спочатку - опис тестового стенду:
- процесор: Intel Core i7-870 3200 МГц
- оперативна пам’ять: DDR3-1333 SDRAM 8 ГБ
- відеокарта: Nvidia GeForce GTX 460 (1024 МБ)
- дискова підсистема:
- SSD Intel 160 ГБ (ОС, програмні файли)
- HDD 1 ТБ 7200 об/мин (вихідне відео)
- HDD 1 ТБ 7200 об/мин (результат кодування)
Така конфігурація дозволяє зробити припущення, що ризик уповільнення кодування в силу сторонніх причин зведений до мінімуму. Такими причинами могли б бути як слабенький ЦП, брак оперативної пам'яті або слабка дискова підсистема. Тепер залишилося лише озброїтися терпінням і кілька разів (для отримання середньостатистичного результату) закодувати наявне відео в кілька різних форматів. При цьому не забути зафіксувати час кодування в кожному з «прогонів».
| Формат стереокадру | Передвстановлення, що використовується |
 |
 |
 |
|
 |
|
 |
|
|
|
|
Слід зазначити, що перша з передустановок (H.264 AVC) кодує відео з тим розміром кадру, який є в оригіналі. А вихідним відеофайлом, який ми станемо кодувати в різні формати, служить півторахвилинний відеоролик розміром 1920 × 1080 і частотою 50 прогресивних кадрів в секунду. Нарешті, всі ці експерименти доведеться повторити, але вже з відключеною підтримкою CUDA. Іншими словами, працювати буде тільки один центральний процесор.
Перша діаграма відображає прискорення, яке досягається за рахунок використання графічного процесора при кодуванні. Так, це прискорення зовсім не вражаюче, як це, буває, описується в офіційних інструкціях або рекламних статтях.
При кодуванні в анагліфний формат різниця в часі не така велика, як при кодуванні в стереопару. Швидше за все, архітектура NVIDIA CUDA в даній програмі задіюється лише для кодування в H.264, інші ж операції виконуються центральним процесором.
А операції ці полягають в наступному: програмі потрібно вибудувати ракурси для лівого і правого ока, після чого обробити кожен з них фільтрами (прибрати в лівому кадрі зелений і синій канали, а в правому видалити червоний колір) і накласти обидва одержані кадри один на одного за допомогою змішування. Нелегке завдання, тому й не дивно, що виконується воно довше, ніж звичайна геометрична трансформація, як у випадку зі стереопарою.
Більше того: рідкісна програма зуміє «розігнати» ядра CUDA так, щоб відеокарта заробила щодуху. 18-20 відсотків завантаження графічного чіпа - ось максимум, якого домагається від відеокарти Movavi Video Converter 3D. Нижче є графік, що відображає поведінку відеокарти під час такого кодування. Зверніть увагу - навіть нагрівання графічного ядра майже не відбувається.
Напевно, пора поставити запитання: а для чого взагалі потрібна ця програма? Чи має сенс створювати стерео зі звичайної плоскої картинки? Все залежить від уподобань користувача, ну і від його можливостей, звичайно. Якщо у вас є сучасний 3D-телевізор - чому б не переглянути улюблені фільми в стереоваріанті? Адже 3D-контенту як і раніше не так і багато, а вже зняті в 2D фільми точно ніхто не стане перезнімати стереокамерами. До речі, недоречний тут скептицизм доведеться на якийсь час забути: як це не неймовірно, проте відео, штучно перероблене в 3D, досить часто виглядає дивно натурально, так, ніби було знято власне 3D-камерою. Зрозуміло, це оптичний обман зору - але хороший такий обман, високоякісний.
Цей 3D анагліфний ролик був створений із звичайного 2D-відео. Але тепер хотілося б порівняти зйомку, зроблену цією 3D-відеокамерою зі зйомкою на звичайну камеру, яка перероблена в 3D штучно. Для цього скористаємося наявними у нас зйомками, зробленими . Розташуємо поряд два ролики і спробуємо вгадати - який з них знято 3D-камерою, а який створений штучно.
Досвідчене око відразу розбере, де тут «справжнє», а де штучно створене 3D. Але все залежить від ракурсу, сцени, кількості контрастних предметів і об'єктів у кадрі, а також від відстані до цих об'єктів.
Час, який витрачає програма на перетворення і кодування HD-відео, досить великий. Зате старі SD-фільми обробляються цим конвертером значно швидше. Так, на обробку двогодинного фільму (перевід його в стереопару) комп'ютер витратив всього близько 40 хвилин. Але є в програмі і один досить серйозний недолік, який напевно кинувся в очі будь-якому знавцю питання: вибір 3D-форматів досить обмежений, всього лише стереопара та анагліф. Ну а як же Blu-ray 3D?
Як вже говорилося, за допомогою Movavi Video 3D користувач може побачити знайомі фільми в стереоваріанті, оскільки це може виявитися досить кумедним і незвичайним. Головне тут, напевно, не переборщити з бажаннями, інакше через кілька років доведеться шукати іншу програму, яка вміє перекладати 3D-фільми в звичний плоский вигляд. ;-)
Теги: 3D, CUDA, Movavi Video Converter 3D, NVIDIA